Вивих колінної чашечки, стан, коли колінна чашечка (колінна чашечка) зміщується або зміщується зі свого нормального положення, є поширеною ортопедичною проблемою, особливо серед деяких порід собак. Тер’єри, на жаль, схильні до цього стану. У цій статті досліджуються причини такої схильності, заглиблюючись у генетичні фактори, анатомічні міркування та інші фактори, які роблять тер’єрів більш сприйнятливими довивих колінної чашечки.
🧬Генетична схильність у тер’єрів
Генетика відіграє значну роль у розвитку вивиху колінної чашечки. Деякі гени, якщо вони присутні, можуть збільшити ймовірність розвитку цього захворювання у собаки. Ці гени можуть впливати на конформацію задніх кінцівок і глибину трохлеарної канавки (канавки в стегновій кістці, де знаходиться колінна чашечка).
Тер’єрів, як породну групу, протягом поколінь селекційно розводили за різними ознаками. Це селективне розведення може ненавмисно сконцентрувати гени, пов’язані з вивихом колінної чашечки. Отже, деякі породи тер’єрів демонструють більшу поширеність цього захворювання порівняно з іншими породами.
Відповідальні заводчики прагнуть звести до мінімуму виникнення генетичних порушень шляхом ретельного підбору пар для розведення. Вони часто перевіряють потенційних батьків на відомі генетичні маркери та ортопедичні проблеми. Однак складна природа генетики ускладнює повне усунення ризику.
🦴 Анатомічні фактори, що сприяють вивиху надколінка
Анатомія задньої кінцівки має вирішальне значення для підтримки належного відстеження колінної чашечки. Декілька анатомічних факторів можуть сприяти розвитку вивиху колінної чашечки у тер’єрів. Ці фактори включають глибину трохлеарної борозни, розташування чотириголового м’яза та форму стегнової та гомілкової кісток.
Неглибока трохлеарна борозна є однією з найпоширеніших анатомічних аномалій, пов’язаних із вивихом колінної чашечки. Коли борозенка недостатньо глибока, колінна чашечка, швидше за все, зісковзне зі свого місця, особливо під час активності. Ця дрібність може передаватися у спадок або розвиватися внаслідок аномального росту кісток.
Неправильне положення чотириголового м’яза також може сприяти вивиху надколінка. Якщо чотириголовий м’яз тягне колінну чашечку латерально (до зовнішньої сторони ноги), це може спричинити вивих колінної чашечки. Це неправильне розташування може бути наслідком ненормального прикріплення м’язів або деформації скелета.
Крім того, деформації стегнової або гомілкової кісток можуть вплинути на вирівнювання всієї задньої кінцівки, збільшуючи ризик вивиху надколінка. Ці деформації можуть змінити сили, що діють на колінну чашечку, роблячи її більш схильною до зміщення.
🐕 Конкретні породи тер’єрів із підвищеним ризиком
Хоча вивих надколінка може виникнути у будь-якої породи тер’єрів, деякі хворіють частіше, ніж інші. Менші породи тер’єрів, такі як йоркширські тер’єри, чихуахуа (часто групуються з іграшковими породами, але з характеристиками, схожими на тер’єрів), і бостонські тер’єри, як правило, мають більшу частоту цього захворювання.
Причиною такої підвищеної сприйнятливості у дрібних порід, ймовірно, є поєднання генетичної схильності та анатомічних факторів. Менші собаки часто мають делікатнішу структуру скелета, що може зробити їх більш вразливими до вивиху надколінка.
Великі породи тер’єрів, такі як ердельтер’єри та ірландські тер’єри, також можуть страждати від вивиху колінної чашечки, хоча поширеність може бути нижчою порівняно з їхніми меншими побратимами. Незалежно від розміру породи, власникам тер’єрів важливо знати про ознаки вивиху колінної чашечки та звертатися до ветеринара, якщо вони підозрюють, що їх собака може бути уражена.
🩺 Розпізнавання симптомів вивиху колінної чашечки
Розпізнавання симптомів вивиху колінної чашечки має вирішальне значення для ранньої діагностики та лікування. Тяжкість симптомів може змінюватися залежно від ступеня вивиху. У легких випадках собака може лише іноді кульгати або стрибати.
У більш важких випадках колінна чашечка може частіше зміщуватися, викликаючи постійну кульгавість і біль. Собака може тримати ногу піднятою кілька кроків, перш ніж повернутися до нормальної ходи. З часом хронічний вивих може призвести до артриту та інших дегенеративних змін суглобів.
Інші ознаки вивиху колінної чашечки включають:
- Небажання стрибати або підніматися по сходах
- Ригідність задніх кінцівок
- Чутне клацання або тріскання в коліні
- Ненормальна постава або хода
Якщо ви помітили будь-який із цих симптомів у свого тер’єра, необхідно проконсультуватися з ветеринаром для ретельного огляду та діагностики. Раннє втручання може допомогти впоратися зі станом і запобігти подальшим ускладненням.
🛡️ Діагностика та варіанти лікування
Діагностика вивиху колінної чашечки зазвичай включає фізичний огляд ветеринара. Ветеринар пропальпує колінний суглоб, щоб оцінити стабільність колінної чашечки та перевірити наявність будь-яких ознак болю чи запалення. Можна зробити рентгенограму (рентгенівський знімок), щоб оцінити вирівнювання кісток і виявити будь-які ознаки артриту.
Лікування вивиху колінної чашечки залежить від тяжкості стану. Легкі випадки можна лікувати за допомогою консервативного лікування, такого як контроль ваги, обмеження фізичних навантажень і знеболювальне. Фізична терапія також може бути корисною для зміцнення м’язів навколо колінного суглоба.
Більш важкі випадки вивиху колінної чашечки часто вимагають хірургічного втручання. Кілька хірургічних методів можна використовувати для виправлення основних анатомічних аномалій і стабілізації колінної чашечки. Ці техніки включають:
- Трохлеопластика: поглиблення трохлеарної борозни для забезпечення кращої підтримки колінної чашечки.
- Транспозиція горбистості великогомілкової кістки (TTT): переміщення горбистості великогомілкової кістки (кістковий виступ, де прикріплюється сухожилля надколінка) для покращення вирівнювання чотириголового м’яза.
- Латеральна фіксація: натягування тканин на зовнішній стороні колінного суглоба для запобігання бічному вивиху.
Вибір хірургічного методу буде залежати від конкретних анатомічних аномалій, наявних у кожному конкретному випадку. Післяопераційний догляд має вирішальне значення для успішного одужання. Зазвичай це включає в себе лікування болю, обмеження фізичних вправ і фізіотерапію.
❤️ Стратегії профілактики та управління
Хоча неможливо повністю запобігти вивиху колінної чашечки у схильних тер’єрів, є кілька стратегій, які можуть допомогти мінімізувати ризик і впоратися із захворюванням. Відповідальна практика розведення є важливою для зменшення поширеності генетичних розладів.
Селекціонери повинні перевіряти потенційні пари для розведення на предмет вивиху колінної чашечки та інших ортопедичних проблем. Їм також слід уникати розведення собак з відомою історією вивиху колінної чашечки. Підтримання нормальної ваги має вирішальне значення для запобігання надмірного навантаження на суглоби. У собак із зайвою вагою частіше розвивається вивих колінної чашечки та інші ортопедичні проблеми.
Регулярні фізичні вправи важливі для підтримки сили м’язів і гнучкості суглобів. Однак важливо уникати діяльності, яка створює надмірне навантаження на колінний суглоб, наприклад стрибків і бігу по твердій поверхні. Збалансована дієта, яка забезпечує достатню кількість поживних речовин для здоров’я кісток і суглобів, також є важливою.
Регулярні ветеринарні огляди можуть допомогти виявити ранні ознаки вивиху колінної чашечки та дозволити вчасно втручатися. Якщо у вашого тер’єра діагностовано вивих колінної чашечки, важливо дотримуватися рекомендацій вашого ветеринара щодо лікування та лікування. При належному догляді багато собак із надколінком можуть жити щасливим і активним життям.
